Клонувати чи не клонувати: за і проти.

Клонувати чи не клонувати: за і проти.

Більше десяти років пройшло з того часу, як у Британії клоновано першу велику тварину після пуголовків – вівцю Доллі. А досі між науковцями не вщухають суперечки щодо того клонувати чи не клонувати. Шляхом клонування можна створити будь-який живий організм або його частину. Звичайно, найбільше суперечок точаться саме навколо клонування людини.

Яке існує клонування?
Клонування буває двох видів. Або для того, щоб отримати тканини організму – тоді воно називається терапевтичним і ембріон, створений в результаті клонування, на чотирнадцятий день його існування спиняють у ості та використовують як джерело стволових клітин.
Інший варіант клонування – репродуктивне – передбачає, що в результаті має вирости цілий організм.

Що хорошого дає клонування?
Часткове – терапевтичне клонування – головий аргумент тих, хто є прибічником клонування. Річ у тім, що вирощуючи стволові клітини, можна створювати людські тканини та органи, які можуть врятувати хворих людей та продовжити їм життя. І створювати необхідні медикаменти.
Крім того, якщо для клонування використовувати матеріал конкретної людини, то отримані в результаті органи при трансплантації не мають бути відторгненими організмом людини. Цей самий матеріал міг би допомогти виправити недоліки та дефекти власних тканин організму.
Повне – репродуктивне клонування – може допомогти відтворити зниклі види тварин або зберегти ті види, які під загрозою щезання з планети.

Ложка дьогтю чи ложка меду?
Проте не все так просто. Якщо із клонуванням тварин та збереженням видів, що щезають, немає ніяких проблем та недоліків, окрім невдалих спроб, то інакша справа із клонуванням людини.
Стволові клітини, які потрібні для того, щоб виростити нову печінку, можна отримати з єдиного джерела – ембріонів людини. Але для того, щоб отримати ці стволові клітини шляхом клонування, потрібно виростити той самий людський ембріон та вбити його. Точніше, багато людських ембріонів. Ось тут і виникає етична проблема.
Ясна річ, повне клонування людини взагалі предмет постійних суперечок.

Моральний аспект проблеми.
Проблема клонування людини – проблема етична. Людина втручається в таку сферу буття, за яку не може нести відповідальність в силу своєї природи. Тому передбачити наслідки таких кроків неможливо. В юридичних документах, присвячених клонуванню, наголошено на етичній стороні клонування. Яким би чином не була створена людина, вона не має бути продукцією до виробництва в прямому значенні цього слова.
«Клонування – це справа тонка. Особливо в Америці, де майже все передусім побудоване на етиці та моралі, а вже потім на наукових дослідженнях та феноменах, - говорить Анастасія Гранат, молодий американський біолог, - Все йде до клонування людини, а мені це не подобається. Я – людина нерелігійна, але мені здається, що життя має починатися з великого кохання двох людей, а не від руки лаборанта в пробірці із заміщенням ядра людини, яка вже існує.»

Юридичний аспект справи.
На сьогодні клонування регулюється як міжнаціональними документами, так і документами на рівні однієї країни. Наприклад, у Росії існує заборона на клонування людини протягом п’яти років. А в Європі заборона клонування існує не лише на національних рівнях, але й на рівні права в ЄС.
Додатковий протокол про заборону клонування людини 1998 року – до Конвенції Ради Європи про права людини в біомедицині – єдиний міжнародний акт, який забороняє клонувати людину. Причина – несумісність із гідністю людини.
Терапевтичне клонування дозволено Хартією про основні права 2000 року.
З юридичної точки зору, клонування людини вступає в протиріччя із цілою низкою прав особи, з правом на людську гідність, з правом на цілісність особистості.
Крім того, необхідно вирішити купу юридичних питань. Чи буде клон людини суб’єктом права? Якщо так, то чи будуть його справа як суб’єкта збігатися із правами оригінала людини? Як врегулювати стосунки між оригіналом і клоном? Сімейні стосунки, ідентифікація тощо.

Релігійний погляд на клонування.
Усі релігії світу, окрім декотрих культів (раеліти, наприклад), одностайно виступають проти клонування людини з будь-якою метою.
Причина такого погляду проста. Питання не лише в тім, що людина претендує на творення себе самої – те, що підвладно лише Богу. Якщо розглядати клонування з метою отримати стволові клітини, то для цього доведеться вбити ембріони людини. А традиційні церкви вважають, що людський організм отримує душу в момент зачаття. Тобто двогодинний ембріон – вже людина із душею, повноцінна за своїм людським життям. Навіть якщо ця людина була створена не природним способом, а в результаті штучного запліднення. До речі, до останнього традиційні церкви, зокрема православна та католицька, ставляться позитивно лише в тому випадку, якщо жоден із запліднених ембріонів не викидають як вторинний матеріал.
Крім того, клонування не є зачаттям, бо людський організм створюється внаслідок вживлення іншого ядра в клітину. Відповідно, про зачаття – таїнство, в якому беруть участь троє – чоловік, жінка та Бог – не йдеться.

Наостанок - тим, хто мріє клонувати власного кота.
Клонований організм генетично ідентичний організму, який клоновано. Але відтворений генетично організм все одно не буде мати ні такої самої особистості, ні такого самого характеру, як його «батько». Тобто ваш кіт буде тільки ззовні подібним на попередника. За характером – буде інакший.
Крім того, хоча котик і матиме гени свого попередника, проте це не означає, що за сукупністю зовнішніх ознак він буде таким самим, як його попередник. Він може вирости меншим за зростом. Або навпаки більшим та товстішим – якщо ви його годуватимете не так само, як його попередника.
Крім того, біологічний вік вашого нового кота на момент його «народження» буде таким самим, як вік вашого кота, коли у нього брали клітину для клонування. Це означає, що ваш улюбленець житиме менше і хворітиме більше, ніж його попередник.
Одним словом, обманути природу не можна, свого котика все одно е повернути, тому чи не простіше піти на ринок і купити собі нову кицю, із власним неповторним характером і повними силами до життя?

канцерогени

Небезпека нашого побуту.

Спробуйте уявити себе у світі без електричних приладів. Звичайно, на сьогодні це неможливо. Та й навряд хтось відмовився би від користування пилососом, холодильником і телевізором. Без комп’ютера та мобільного телефона теж життя стане не таким зручним, швидким і звичним.

Але мало хто замислюється, що будь-який побутовий прилад має електромагнітне випромінювання. А воно у свою чергу є небезпечним канцерогеном – і спричинює рак.

Що таке електромагнітне випромінювання

Всюди, де є різниця потенціалів (+) та (-) – є струм. Всюди, де є струм – є електромагнітне поле. Всюди, де є електромагнітне поле – є електромагнітне випромінювання.

Людина і раніше жила серед природного, так званого фонового випромінювання. З ним імунна система частіше за все спокійно справлялася. Тепер, коли людина дотикається до десятків та сотень електромагнітних полів на день, коли навіть годинники на руках є електронними, відповідно, мають своє, хай невелике, випромінювання, імунній системі стає важче впоратися.

Чому електромагнітне випромінювання спричинює рак

Анастасія Гранат – молодий американський біолог. Вона пояснює виникнення раку так.

«Електромагнітні хвилі мають енергію, яка здатна розбивати молекули на атоми, а атоми на іони, заряджені позитивно чи негативно. І ці атоми (особливо вільні радикали, атоми кисню, які є дуже реактивними), вступають в реакції з білками, ДНК, жирами та іншими молекулами. А реакція цих фрагментів з ДНК дуже часто призводить до раку.»

Під впливом випромінювання або самих радикалів та іонів в ДНК відбувається порушення, вона їде з глузду і зводить з глузду нову клітину організму. А від неї уже утворюються наступні клітини, які невпинно ростуть – і таким чином виникає рак.

«У лабораторії нормальні клітини діляться і з них утворюється лише один шар. А ракові клітини будуть ділитися доти, доки не почнуть вилазити з пробірки. Так само рак поводить себе і в організмі.» - пояснює Анастасія Гранат.

Яким чином побутові прилади впливають на організм

Вплив електромагнітних хвиль на організм залежить від потужності та частоти випромінювання.

Наприклад, за потужністю випромінювання може бути тепловим. Що від такого випромінювання відбувається з організмом можна побачити на прикладі курки, запеченої у електрохвильовій пічці.

Звичайно, про варену від випромінювання людину не йдеться. Хоча європейські вчені дослідили, що у тварин, яких піддавали тривалому випромінюванню, трохи потужнішому за випромінювання для людей, які розмовляють по радіотелефону, були зварені декотрі ділянки мозку.

А частота впливає на те, наскільки тіло людини поглинає електромагнітну енергію. Проте тканини людини неоднорідні. Наприклад, мозок має ділянки, які через високу проводимість можуть поглинути набагато більшу частину випромінювання, ніж інші тканини. Саме тому і піддослідних тваринок був зварений не весь мозок, а лише декотрі ділянки.

Оскільки різні прилади мають різні показники, то і впливають вони на людину по-різному.

Прилади та ризики

Перше місце (за небезпекою утворення раку) для людини серед побутових приладів поділили між собою холодильник та комп’ютер.

Холодильник – тому що навіть через стіну він здатний впливати на людину. Якщо ліжко стоїть під стіною, за якою холодильник.

А комп’ютер – тому що людина під час роботи сидить до нього найближче та проводить за ним часу найбільше. Хоча випромінювання телевізора та мікрохвильової пічки приблизно таке саме. І простягається воно мінімум на п’ять метрів від цих об’єктів.

З іншими приладами справа складніша. Різні виробники, різні потужності та різні показники. Ви можете просто розрахувати небезпеку кожного прилада, якщо знатимете гранично допустиму норму.

Гранично допустимі норми

Наприклад, для приладів, які працюють у частотах від 30 до 300 МГц, гранична потужність випромінювання - 00 в/м. для частот вище 300 МГц – 10 мікроват на квадратний сантиметр. Це стосується спеціальних працівників, які на роботі піддаються опромінюванню. А для звичайних людей цей рівень є менше в 5 разів.

Підраховуючи, можна побачити, що, наприклад, радіотелефон на 900 МГц з потужністю випромінювання близько одного вата здатний створити біля скроні потужність від ста до десяти разів більшу, ніж гранично допустимі норми.

Кілька фактів про мобільний телефон

Вчені чомусь досі не прийшли до одностайних висновків щодо шкідливого впливу мобільних телефонів на людину. І хоча циніки стверджують, що у цьому «винне» втручання виробників телефонів у наукову діяльність, проте навіть ті досліди, які не стосуються напряму раку та електромагнітного випромінювання, лякають.

Так досліди показали, що користування телефоном зменшує рівень важливих гормонів людини. А вплив сигналів мобільного протягом 5 хвилин спонукає клітини людини до поділу.

Ізраїльський професор Роні Сегер піддав клітини щура та людини випромінюванню, яке за частотами анологічне мобільному, але слабше в десять разів. І через 5 хвилин вчений спостеріг виділення в клітині природної речовини, яка стимулює поділ та ріст клітин.

А в 2004 році шведські вчені встановили, що у тих, хто користується мобільним 10 років, вдвічі частіше розвивається пухлина слухового нерву.

Правда, в наступні роки датські вчені встановили, що активне користування мобільним не погіршує небезпеку захворювання в тих, хто хворий на рак. Проте фінські вчені встановили, що серед людей, хворих на пухлину нервової системи, чи не кожний другий прикладав телефон саме до того боку, де виникла пухлина.

Вихід є?

На перший погляд уникнути небезпеки просто – не користуватися електроприладами, мікрохвильовками, телефонами. Але цього всього навколо повно. Якщо ти сам не будеш себе цим опромінювати, то тебе опромінить через стіну твій сусід власним холодильником. Або розігріваючи вечерю на мікрохвильовці.

Якщо відбереш в дитини мобільний – то його друг в тісному автобусі вранці перед школою поговорить по мобільному з мамою – і зачепить випромінюванням.

Крім того, все наше життя вже міцно закорінене в електриці та хвилях. Місто розбите на сегменти, і в центрі кожного стоять спеціальні вежі-антени, які забезпечують зв’язок для мобільних телефонів. В трамваях і навіть машинах – теж є своє випромінювання. Що вже казати про метро? Та й мало яка робота в сучасних офісах без використання комп’ютера. Уникнути випромінювання неможливо. Тому краще не панікувати, а використовувати просто декілька практичних порад.

Декілька практичних порад

У користуванні комп’ютером:

- нехай системний блок стоїть чимдалі від вас;

- якщо не використовуєте його – вимикайте одразу. Хоч це і не дуже корисно для самого комп’ютера;

- використовуйте сплячий режим для монітора;

- робіть перерви під час роботи.

У користуванні мобільним телефоном:

- уникайте довгих розмов. Допустима норма на добу – 4 хвилини розмови по телефону;

- надсилайте смски замість розмов – тоді сигнал меншої потужності;

- вимикайте телефон на ніч або кладіть дуже далеко від місця, де спите;

- носіть телефон біля того місця на тілі, яке вам найменше потрібно J. Найкраще – в сумці біля колін.

У побуті:

- приберіть телевізор зі спальні або поставте його чимдалі від місця, де ви його любите дивитися;

- поставте ліжко чимдалі від холодильника, навіть якщо він через стіну;

- розетка та побутові дроти також мають бути чимдалі від місця, де ви спите чи відпочиваєте;

- не користуйтеся мікрохвильовою пічкою.

Як врятувати себе від раку

Кожен день кожна людина піддається постійним і численним впливам електромагнітного поля. Від раку її рятує її імунна система, яка може вчасно помітити помилку в «ненормальному» ДНК і виправити її перед тим, як почнеться утворюватися пухлина.

«Якщо організм не має захисту – людина часто хворіє, не п’є вітаміни, погано харчується, мало спить, постійно нервує, то вона швидше за все помре від раку рано чи пізно. Взагалі я думаю, що усі ми помремо саме від раку, якщо яка-небудь з інших хвороб не розвинеться в нас швидше», - оптимістично говорить американський біолог Анастасія Гранат.

Висновок

Живіть весело, стежте за власним способом життя – і тоді будете жити довго. Бо міцний імунітет врятує не лише від електромагнітного випромінювання, а й від інших видів канцерогенів – яких насправді навколо нас чимало. Крім того, канцерогенна дія побутових приладів далеко не єдина їхня дія на організм. Вони впливають на зір, слух, імунну систему, щитовидну залозу, рівень гормонів у крові, серцево-судинну та нервову системи тощо. Тому найпростіший та найефективніший метод боротьби зі шкодою від них – піднімати власний імунітет.